додаткове меню
У реченні «Справді, якщо люди почнуть зловживати відвертістю й енергійно обстоювати власну точку зору, з безпосередньою щирістю викриваючи недоліки інших» (12-14) автор говорить про те, що

Культура: між щирістю і лицемірством


     (1-4) «Життя прожити — не поле перейти». Дійсно, саме так. Тільки — мінне. І небезпека, що очікує на кожному кроці, є цілком реальною. Будь-який вибух загрожує зруйнувати найцінніше для людини — її власне «я». Чи не потреба самозахисту спричинила і виникнення складної системи норм стосунків між людьми, що у повсякденному спілкуванні звично називають «культурою».

     (5-6) При всій своїй заплутаності і неоднозначності, засади людської поведінки чітко диференціюються.

     (7-8) Одна їхня частина — мотиви, почуття і вчинки, щодо яких людина керується віковічни- ми заповідями релігії.

      (9) Друга частина тих рамок, що обмежують поведінку людини,— етикет.

     (10-14) Третя частина нашої системи досить помітно переплетена з другою. Це — сила-силенна різних забобонів, умовностей, маленьких побрехеньок і більшої брехні, що й визначають поведінку особистості. Проте без них неможливе нормальне співіснування людей. Справді, якщо люди почнуть зловживати відвертістю й енергійно обстоювати власну точку зору, з безпосередньою щирістю викриваючи недоліки інших, то світ перетвориться в суцільне пекло.

     (15-20) Ось і метушиться сучасний індивідуум, щомиті ризикуючи виявитися брутальним чи видатися фальшивим. Звичайно, можна зробити рішучий крок до ледь прихованої чи й відвертої невихованості, зрідка маскуючи її кількома загальновживаними формулами ввічливості. Такий вибір значно легший, тому що правила ввічливості треба хоча б знати для того, щоб ними керуватися. А тут нічого знати не треба, необхідно лише пройнятися надповагою до власної персони та ю презирством до інших — і сміливо вирушати будь-куди.

      (21-28) Модель нашого життя, де кожен реалізовує себе в міру можливостей — транспорт. Хто ^ причаївся, щоб його випадком не зачепили, хто готовий захищатися від усіх. І тут вже не до церемоній. Ніхто не зважатиме, ким є опонент: жінкою чи літньою людиною, інвалідом чи просто втомленим громадянином, переобтяженим вантажем. Вже ніхто не дивується, коли ініціаторами інциденту стають знервована невиплатами пенсій бабуся чи роздратований студент-безбілетник. А часом надповажний, пристойно вдягнений чоловік таке витинає не зовсім зграбній сусідці, що аж дроти над тролейбусом червоніють. Але не сподівайтеся, що хтось вступиться за жінку, присоромить кривдника: «Будьте стриманіші, ви ж мужчина».

     (29-31) Чи ж має силу це визначення тепер, коли повальна фемінізація зачепила найважливіше в чоловіках — мужність, яка полягає в надійності, готовності бути по-справжньому сильним. Тут і повинна прийти на допомогу справжня культура поведінки.

     (32-38) У чому ж може реалізувати себе чоловік? Більшість відповідей на це питання будуть пов'язані з матеріальним забезпеченням. Однак насправді сутність проблеми значно простіша. Самореалізація (не тільки чоловіка, а й будь-якої людини) найповніше відбувається через можливість зробити щось конкретне для когось конкретного. Сучасна реальність деформувала цю філософсько-психологічну категорію. Фрейдівська теза «все, що робить чоловік, він робить для жінки» тепер перетворилась на «чоловік робить усе, щоб нічого не робити». В кращому випадку — щоб робити щось для себе єдино коханого.

      (39-45) Психологія міжлюдських взаємин просякнута індивідуалізмом. Тому й етикет зрештою стає на службу корисливій меті підкорення життєвих вершин. Ввічливе «підтакування» начальству — і підлеглий вже кандидат на підвищення. Кілька компліментів жінці — і чоловік одержує як мінімум симпатію, а як максимум — можливість маніпулювати нею, розвинувши значно глибше почуття. Логіка споживацького підходу до елементарної ввічливості не є новою. Ще з давніх часів поведінка, в якій більше пряника, аніж батога, перебуває на озброєнні багатьох людей, стаючи засобом успішної кар'єри.

     (46-49) Проте, зберігаючи і захищаючи власне «я» за допомогою стратегії інтелігентного підлабузництва, чи не втрачає людина це «я» остаточно і без вороття? І якщо, за словами Ларошфуко, «лицемірство — це данина, яку порок платить доброчесності», чи ж варто підвищувати цю данину до абсурду?

За О. Єременко

526 слів
  • А – люди, спілкуючись, не повинні обстоювати власну точку зору
  • Б – щирість та відвертість заважає результативності міжперсонального спілкування
  • В – необхідною умовою нормального співіснування людей є розумний компроміс у міжособистісних взаєминах
  • Г – викривання недоліків інших іде на шкоду успіхові людського спілкування

Виберіть правильний варіант

виконується завантаження

Завдання мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильний варіант відповіді та позначте його.

виконується завантаження