У переносному значенні вжито слово, виділене в реченні

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання 29-36

Олена Теліга

(1—5) У її елегантно-карбованих віршах, названих критикою "приватними листами світові", вимальовується яскравий образ людини, відданої ідеям національного відродження, морального максималіста, апологета загальнолюдських цінностей. У цьому й полягає сенс життя поетеси-антифашистки, розстріляної німецькими окупантами в Бабиному Яру.

(6—13) Світогляд Олени Теліги формувався поступово. То була довга "одіссея", що починалася в Петербурзі. Тут, у сім’ї інженера-гідротехніка професора Івана Шовгенева, і народилася Олена 1907 року. Потужні хвилі визвольних змагань, що охопили Україну після Лютневої революції 1917 року, повернули родину Шовгеневих до Києва, де дочка міністра УНР Олена навчалася в гімназії. Під час більшовицького наступу 1919 року Центральна Рада змушена була залишити Київ. Разом із нею виїхали й Шовгеневи. Згодом оселилися в Чехії, де батько працював ректором Української господарської академії.

(14—20) У ті часи відбувся різкий злам у психіці майбутньої поетеси. Усвідомівши себе українкою та непримиренним ворогом великодержавництва, майбутня поетеса вступає до Українського педагогічного інституту в Празі. Вона товаришує з Євгеном Маланюком, Олегом Ольжичем та іншими письменниками "празької школи". У ліриці поетеси панує вічний бунт, протест проти безбарвної "нудоти життя", її погляд знаходить "у тьмі глибокій блискавок фанатичні очі, а не місяця мрійний спокій".

(21—26) Власне, ідеться про неоромантизм, що об’єднує "празьку школу", проявляючись у доробку кожного поета неповторними гранями: коли для Юрія Клена це був певний нюанс, то для Маланюка, Ольжича, а ще більше для Теліги - рідна стихія, поривання "кресати вогонь із кремнів"? Героїзм як найвища чеснота, як взірець людської гідності  — то визначальний орієнтир її життя і творчості, тісно пов’язаних із боротьбою за національне визволення рідного народу.

(27—31) Олена Теліга розвивала кращі традиції української літератури, передовсім Лесі Українки. Як прихильник суворих ритмів, вона ніколи не втрачала жіночих інтонацій. Роль жінки в житті нації — одна з головних тем лірики Теліги. Це не квола істота, не рабиня, це дружина й помічник чоловіка-воїна, це новий тип особистості  — вольової, внутрішньо дисциплінованої натури, невтоленного життєлюба.

(32—41) Цей тип постав з особливостей національного духу української еміграції, яка почала активно готуватися до відновлення історичної справедливості в рідному краї, охопленому більшовицькими репресіями, розчленованому сусідніми країнами. Це прискорило об’єднання розпорошених угрупувань в ОУН. Обмежуватися лише естетичними питаннями видавалось би за таких обставин неприпустимою розкішшю. Водночас поети-емігранти, прихильники високої духовності, не дозволяли собі перетворювати мистецтво на агітку. Про це, зокрема, писала Теліга в статті "Прапори духу", пафос якої спрямовувався проти зловживання плакатністю, що не має нічого спільного з лірикою. Головна мета, що її ставила поетеса в запальних публіцистичних виступах, як і в ліриці, — будити національну свідомість.

(42—51) Розкол ОУН, що стався 1940 року внаслідок тактичних і персональних розходжень, тяжко дався взнаки під час світової війни, послабив організовану боротьбу українського народу проти німецьких окупантів. Це відчула на собі й Олена Теліга, яка разом з Уласом Самчуком нелегально перейшла кордон між Польщею та Галичиною. А 22 жовтня — вона вже в омріяному напівзруйнованому Києві, де засновано Українську національну раду. Теліга як член референтури культурної комісії створила Спілку письменників. Водночас вона перебирає редагування додатка "Література і мистецтво" при газеті "Українське слово" і готує його під свіжою, бойовою назвою "Литаври". Тут друкувалися талановиті твори українських письменників, знищених сталінізмом, і письменників-емігрантів.

(52—60) Сіючи зерна національної самосвідомості в окупованому Києві, Теліга не опублікувала жодного панегірика гітлерівцям, із презирством ставилася до одописців: "Це, мабуть, ті ж самі писаки, що й Сталінові так щедрували". Певна річ, це не могло не викликати підозри фашистів, які після невдалих спроб приборкання "Литаврів" на початку 1942 року їх закрили. Ольжич намагався переконати Телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася: "Я з Києва вдруге не поїду". Знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні Спілки письменників, вона пішла не чергове зібрання, де й була заарештована.

(61—62) За свої 35 років поетеса не встигла видати жодної власної книжки, усі вони вийшли посмертно; більша частина її віршів загубилася.

За Ю. Ковалевим, 605 слів

  • А – Потужні хвилі визвольних змагань, що охопили Україну після Лютневої революції 1917 року, повернули родину Шовгеневих до Києва, де дочка міністра УНР Олена навчалася в гімназії (рядки 8—10).
  • Б – Під час більшовицького наступу 1919 року Центральна Рада змушена була залишити Київ (рядки 10—11).
  • В – Це не квола істота, не рабиня, це дружина й помічник чоловіка-воїна, це новий тип особистості - вольової, внутрішньо дисциплінованої натури, невтоленного життєлюба (рядки 29—31).
  • Г – Тут друкувалися талановиті твори українськи письменників, знищених сталінізмом, і письменників-емігрантів (рядки 50—51).

Виберіть правильний варіант

виконується завантаження

Завдання мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильний варіант відповіді та позначте його.

виконується завантаження