(1) Пахне луг… (2) Вечірній туманець благеньким напиналом напнувся над усеньким лугом, а отам, коло лісу, начебто завис густіший і темніший морок. (3) А де лелеки, що прилетіли на/зустріч з вечірньою казкою? (4) Мабуть, поки вечеряв, то познімались і полетіли на лісові озера. (5) Вдивляєшся поміж кущів, поміж осоки — ніде не видно, тільки сумують вечірні сутінки. (6) А луг пахне де/далі сильніше, і груди не можуть умістити, увібрати всю його терпку свіжість бо за/малі. (7) Дихаєш і наче оновлюєшся,в/друге на світ народжуєшся.